Бідолашний Сонік.

Низка посередніх проектів, провальний Sonic Forces, тепер ще й кінороби познущалися. Ймовірно, всі ці проблеми вплинули на розробку й бюджет Team Sonic Racing, бо як ще пояснити певну деградацію в порівнянні з попередницею, Sonic & All-Stars Racing Transformed, яку прекрасно прийняла спільнота?

Найбільшим промахом Sega і Sumo Digital, була відмова від кросоверності серії. Погодьтеся, вибір між Сьогуном, Футбол Менеджером і B.D. Joe з Crazy Taxi в подібних іграх виглядає значно цікавішим і дарує більше фан-сервісу, ніж коли все обмежено одним «всесвітом», а у Sonic & All-Stars Racing Transformed таких «всесвітів» було 20. На це ще можна було би закрити очі, якби Team Sonic Racing мала багато персонажів, але їх усього 15, тоді як упопередниці на релізі було приблизно 25, а в найближчих конкурентів, Crash Team Racing Nitro-Fueled і Mario Kart 8, 25 і понад 40 відповідно.

Згадані недоліки трішки згладжує порівняно багата кастомізація. Крім зміни кольору машинки, вінілів і гудків, для кожного персонажа розробники підготували по 4 справді красивих передніх і задніх бамперів та коліс. Крім них є ще по 3 легендарні предмети, але таких непотрібних легендарок уже давно не бачив, оскільки відрізняються вони лише позолотою.

Елементи кастомізації дістаються з мод-капсул — саме таку назву в ції грі мають лутбокси. Насправді, у Team Sonic Racing вони не є тим самим вселенским злом, оскільки отримати їх легко і придбати за реальні гроші неможливо. У грі, на щастя, взагалі немає мікротранзакцій. Купувати мод-капсули можна за внутрішньоігрову валюту, яка тільки на них і можна витрачати. До всього, за гроші від одного 5-хвилинного заїзду можна придбати від 2-х до 4-х капсул.

Траси у Team Sonic Racing організовані навіть дуже добре. У порівнянні з попередницею, вони стали ширшими, стало більше трамплінів, прямих та з’явилися зони з іншим покриттям. Візуал у локацій теж дуже хороший і яскравий, щоправда, Sonic & All-Stars Racing Transformed виглядала все одно колоритніше.

По-перше, різноманіття. Кросоверність тут зіграла найбільшу роль, оскільки, крім всесвіту Соніка, можна було політати в дивакуватих локаціях із серії Nights, проїхатися по зимовому містечку з всесвіту Billy Hatcher and the Giant Egg або спуститися по прямих схилах храму з Super Monkey Ball. Більшість трас складалися з унікальних декорацій і, що найважливіше, усі вони мали достатньо цікавих об’єктів, які давали необхідне різноманіття, якої надто мало у Team Sonic Racing.

По-друге, динамічність. Більшість трас у попередниці змінювалися у ході гонки. Перше коло все добре, на другому починається виверження вулкана й частина дороги тепер у вогні, а на третьому вона зовсім знищена — і це все стається прямо на очах у гравця. То летючий корабель лазером бомбане по печері, в яку ти мав застрибнути, то на твоєму шляху з’являється гігантський крейсер. Подібний епік вражає навіть сьогодні, а тому дуже прикро бачити, як Team Sonic Racing втрачає одну з родзинок Transformed.

Головну механіку гри розробники не змінювали. Вона далі складається з трирівневого бусту, дрифту, трюків і використання бонусів, а це означає — іншими словами, Team Sonic Racing залишилася такою ж драйвовою і веселою. Звісно, ті хто грали в попередню частину, згадають трансформації, але оскільки їхня реалізація кульгала (фізика водного транспорту на великих швидкостях не завжди працювала добре, а польоти сприймалися не так динамічно), відмова від них, навіть має певний сенс. Та й Sumo Digital надали непогану альтернативу у вигляді командних заїздів.

Реалізували такі заїзди доволі просто, але дієво, адже ключ до перемоги ховається в командній суперсилі. Вона надає неймовірну швидкість та невразливість і може витягнути команду з аутсайдерів у лідери. Щоби заповнити шкалу ультимативного вміння, потрібно виконувати командні дії: передавати бонуси, пришвидшувати сповільнених союзників, вибивати противників або правильно надати смугу сліп-стріму, яка є тільки в лідера команди. Тому якщо немає командної роботи — немає суперсили, а якщо немає суперсили, то, скоріш за все, немає перемоги. Але в цьому всьому є одне “але”. Суперсили були й раніше в серії, але якщо у Team Sonic Racing вони відрізняються лише звуковим оформленням, то в попередніх частинах кожен персонаж мав власну ульту з унікальною анімацією, а часом і моделькою. Зрозуміло, що в командних заїзда їх зробили однаковими задля балансу, але, як результат, одиночні заїзди залишилися зовсім без ультимативних вмінь.

Цінність командних заїздів найбільше розкриваються в локальному кооперативі. Аркадних гонок із розділеним екраном і так небагато, а тих, які можуть об’єднати гравців у команди, можливо, зовсім немає. Тому сама можливість об’єднатися є певним досягненням, особливо, якщо потрібна гра для проведення часу з дітьми.

Крім командних заїздів є і дещо дрібніші нововведення, такі як класовість та сюжетна кампанія. Класів у Team Sonic Racing всього три: швидкісний, технологічний і силовий. Перший вміє збивати летючі снаряди, інший їхати по різних поверхнях, а останній знищувати огорожі. Усі траси побудовані з урахуванням особливостей класів, але в цей же час вони не сильно впливають на результат, а тому не є імбовими.

Чому кампанія усього-на-всього є дрібним нововведенням? Та тому що вона халтурно зроблена. Усі кат-сцени — це статичні картинки, де справа або зліва з’являється персонаж та хмарка з текстом. Добре, що цей текст хоч озвучений. Сама ж історія, таке враження, призначена тільки для дітей — просто оцініть цей діалог. І схоже, розробники розуміли, що виходить не так, як потрібно, адже дали можливість запускати сюжетні заїзди, пропускаючи всі діалогові сценки. Втім, сюжет подібним ігра не дуже то й потрібен, тому на нього можна просто закрити очі.

Структура кампанії аналогічна режиму World Tour з попередньої частини, тільки реалізована не настільки хардкорно. Хто проходив Sonic & All-Stars Racing Transformed, той має пам’ятати, що для проходження цього режиму потрібно було зібрати всі зірки, а щоби зібрати всі зірки, потрібно було пройти всі змагання на рівні складності “Експерт” — а це було анітрохи не легко. У Team Sonic Racing теж є зірки, але їх дають не за рівень складності, а за результати в гонках і за особливі завдання типу, пройти заїзд, не використовуючи бонусів тощо. Однак грається сюжетний режим нудніше, тому що: у Transformed траси сильно відрізнялися й не набридали, а Team Sonic Racing, наче завжди одне й теж; у Transformed була мотивація проходити World Tour, щоби відкрити нових персонажів, а у Team Sonic Racing їх і так мало, тому немає що блокувати; у Transformed було понад 10 різноманітних заїздів, а у Team Sonic Racing заледве більше 5… — і цей перелік різниць (аж ніяк не на користь новинки) можна продовжувати довго.

Можливо мультиплеєр вартий уваги? Як не дивно, так. Онлайн і справді організований непогано: рейтингові гонки, командні заїзди, змагання з модифікаторами тощо. Але це все не має сенсу, якщо немає гравців, а на ПК мультиплеєр майже мертвий. Максимальний онлайн за останні дні — 154 гравці, а у Sonic & All-Stars Racing Transformed семирічної давнини за цей же час — 104 гравці.

Порівнювати Team Sonic Racing можна ще довго: відсутні деякі режими, менше анімацій, не зовсім вдала візуалізація бонусів тощо. Можливо тому, на цьому всьому фоні добре виділяється музика з доволі яскравою головною темою.

Якби Team Sonic Racing була першою грою в серії, нарікань би не було, але розробникам не прийшлося розробляти механіку, за їхніми плечима було багато напрацювань і в результаті ми отримали гру, яка не дотягує до попередниці й коштує 1050 грн. Тому залишається питання: навіщо купувати Team Sonic Racing, якщо можна взяти Sonic & All-Stars Racing Transformed за значно нижчою ціною?

Team Sonic Racing однозначно не є поганою грою. Чесно, у неї приємно грати, особливо в кооперативі. Вона яскрава, мила, з драйвовим ігроладом, але в порівнянні з попередницею робить два кроки назад і один невеликий крок уперед. Тому, якщо шукаєте подібні ігри, придбайте краще Sonic & All-Stars Racing Transformed і коли вам її буде замало, уже тоді, на знижках, можна буде купити Team Sonic Racing.